Сайт працює з благословення Преосвященнішого Володимира
Єпископа Володимир-Волинського і Ковельського.
ГОЛОВНА СВЯЩЕНИКИ Гостьова книга 
шАЦЬК
зАБУЖЖЯ
ОСТРІВЯ
ПІЩА
ПУЛЕМЕЦЬ
ПУЛЬМО
РОСТАНЬ
сМОЛЯРИ СВІТЯЗЬКІ
СТОЛиНСЬКІ СМОЛЯРИ
світязький монастир
 православний календар
44000, Волинська обл.,

смт. Шацьк вул., Незалежності 28б

Шацьке благочиння

«Барвисто вишита іконна благодать»

 

Так називається персональна виставка майстрині-вишивальниці із селища Головно, однієї з активніших парафіянок, хористки церковного хору та викладача недільної школи місцевого Троїцького храму Анастасії Василівни Хацьор, яка відкрилась нещодавно у Любомльському краєзнавчому музеї. Виставка об’єднала 41 вишиту її руками ікону, на яких переважають сонячні і небесні кольори: золотий – означає Царство Небесне, блакитний – чисте і благородне життя на землі, пурпурний – владу Господа.

Настоятель Головненського храму архімандрит Сава (Мякота) про свою помічницю каже: «Кожна Людина іде своєю дорогою до пізнання Бога. Життєвий шлях Анастасії був сповнений тяжких випробувань та спокус. З відчуттям радості вона навчає нині дітей любові до Творця…»

Біографія Анастасії Василівни починалася у селі Вижгів, де народилась. Її мама стала вдовою у 24 роки і виховувала дітей у любові до людей і книги. Малій Настусі таким дорогим був отчий дім, що, пішовши у 5 клас в Олеськ за 8 кілометрів, щодня після уроків спішила додому. Навіть взимку ні разу не ночувала у гуртожитку. Потім навчалася у Львівському університеті, вчителювала у Головненській школі-інтернаті, вийшла заміж, народила двох доньок, дочекалася онуків.

У школі-інтернаті, де працювала, годин історії було мало, тому їй запропонували трудове навчання, згодом це були уроки вишивання для десятикласниць. Розробляючи програми до цих уроків – знайшла журнал, де були фото вишитих ікон Димитрія Блажейовського – вихідця з Лемківщини, греко-католицького священика, історика, митця, який змушений був жити в Римі. І коли у 1990 році священик привіз виставку своїх ікон до Луцька, тодішній директор школи Віталій Микитюк, який передусім дбав про духовний розвиток вихованців школи, відрядив Анастасію Василівну з дітьми на цю виставку. Враження, які опанували її душею були настільки щирими, що це стало першоджерелом вишиваної творчості, в якій головне місце належало іконі. Ця натхненна праця так захопила, що згодом зрозуміла, що вишивання картин чи натюрмортів, рушників зовсім не той процес, що під час створення ікон. Збирала духовну літературу, і перш, ніж здійснювати задум, вивчала історію образу, просила благословення духовного наставника, молилася. І лише тоді відчувала готовність до вишивання.

20 років тому Анастасія Хацьор створила першу ікону на полотні «Одигітрія» — образ страждальної Божої Матері-провідниці. У нім і частка її долі: кілька літ тому Анастасія Василівна пережила велике материнське горе – у розквіті сил померла її донька. Але, будучи невиліковно хворою, вона писала оптимістичні, сповненні віри і життя, етюди. Вони ніби переповідали мамині вишивки – християнська тема додавала сил обом.

Ці нові у житті тоді п’ятдесятирічної Анастасії Василівни почуття давали полегкість душі, дарували натхнення, а головне – віру, яка очищала і вела до Бога наперекір її минулим атеїстичним переконанням. Тому її улюбленою іконою є «Добрий пастир», який у притчі покинув 99 овець, а пішов шукати одну, що заблукала. «Нею була і я, і мій добрий пастир врятував мою душу», — каже з радістю гостям святкової виставкової події.

Звичайно ж, про авторку на відкритті виставки щире слово сказав директор музею Олександр Остапюк, а також – голова райдержадміністрації Олександр Дзядук, директор районної бібліотеки – Світлана Овдієвич, заступник начальника відділу культури – Надія Синиця та інші. Анастасія Хацьор провела і першу екскурсію за експозиціями. Розпочинається вона з циклу «Молитва за Україну», в якому «Пресвята Трійця» (я є Дорога, Правда і Життя), рушник «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» та вишитий герб нашої держави, обрамлений калиновими кетягами. Це як заспів. Уся виставка – короткий зміст святого Євангелія у вишивках: «Іісус Христос Вседержитель», «Христос Спаситель», а також, ікони святої Богородиці – Божа Матір «Волинська», яку авторка подарувала для музею, «Замилування», «Покрова Пресвятої Богородиці», «Оранта», «Страсна». Окрему експозицію складають ікони сюжетні – як хронологічно події відбувалися у світі – від Різдва Богородиці та Воздвиження Хреста Господнього, образу Святих Чудотворців…

Усі промовляють, показують дорогу правди і життя: «Йдімо ж нею». І створила з любов’ю і вірою вже понад сто ікон, на кожній покладено в середньому 40 тисяч хрестиків. Про себе Анастасія Хацьор розповідає скромно: «Думаю, що моє вишивання найголовніше пов’язане з моєю вірою. Церква мене покликала і я покаялась, стала читати Біблію, святі книги. Щаслива у цій праці і родиною. Є ще одна донька – живе у Москві, онуки, улюблена правнучка Анастасія у Любомлі, якій вишивала блузочку, платтячко, а недавно подарувала ікону «Анастасія Узорішительниця». Ікони – то мої внутрішні думи. Хочу ще вишити «Спас Нерукотворний», багато є задумів. Дасть Бог натхнення і здоров’я – зроблю усе…»

Валентина Хвас

АМВОН - «Барвисто вишита іконна благодать»

  Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Дизайн Кликоцюк Є.В. © 2009 Всі права захищені 2009 http://sh-orthodox.org.ua/
Передрук інформації можливий тільки при наявності активного посилання на джерело!
Редактор прот. Олександр Кликоцюк