Шацьке благочиння |
смт. Шацьк
Свято-Різдво-Богородична
церква |
фото
галерея
Оновлений Фотоальбом
Селище Шацьк розміщене на півночі Волині
між двома озерами Чорне і Люцемир, на північ від них.
Перша документальна згадка про село Шацьк
датується 1410 роком, коли Владислав Ягайло, король польський, відсвяткувавши
свято Різдва Христового, поїхав у Любохини, Тур, Щацьк і Ратно на полювання для
заготівлі м'яса диких звірів військам напередодні битви з Тевтонським орденом
під Грюнвальдом.
Село
займало вигідне географічне положення, будучи на торговому шляху між Володимиром
і Брестом. З
XV
ст. воно було в складі Любомльської волості і відносилось до
Холмської землі. В реєстрі податків з Любомльської волості за 1510 рік записано,
що с. Шацьк сплатило 7 пенязів польських від ланів і попівське 40 грошів
празьких.
Люстрація
Любомльського староства за 1564 рік свідчить, що с. Шацьк мало 18 дворищ, 34
кметів, 46 робітних людей, 7 загородників, 3 коморники, 33 рибалки. В п'яти
милях від села знаходився замковий фільварок, де місцеві жителі відробляли
повинність. Сума всіх податків села в рік
становила 419 злотих 1 гріш.
Отже,
податкові книги за 1510 рік вперше згадують церкву в Шацьку,
як вже існуючу.
Старожили смт. Шацьк записали з розповіді
своїх батьків, що першу церкву було спалено татарами. Новий храм було закладено
на Онуфрія у 1520 році і було закінчено через 5 років. На святий празник
Пречистої Богоматері звели над куполом хрест. Церква була дерев'яна і побудована
в центрі села в урочищі «Нагури».
В період козацького повстання і війни з
Польщею у 1648-1654 рр. її спалили поляки. Жителі села розпочали будівництво
нової церкви. На фундаменті попередньої церкви були покладені пляшки з
прізвищами людей, які зводили храм і прохання молитись за них. (Запис 1955
року).
Поборові книги за 1533 рік відмічають, що
церква в с. Шацьк сплачувала в рік 16 грошів і в кінці року ще додатково 8
грошів.
Від часу
переходу в унію на початку
XVII
ст. церква відносилась до Холмської єпархії. По вказівці
уніатського єпископа Афанасія Пакости в 1620 році в Любомлі проводився «Собор»,
в якому брали участь два священики з Шацька: Давид і Трифон.
В 1621 році священик с. Шацьк разом з
іншими священиками скаржився королю на Любомльського старосту Мартина
Красицького, що староста змушує їх до незвичних робіт, у жнива силою забирає
жито з поля, заставляє незаконно сплачувати десятину від овець, вепрів і рогатої
худоби, незаконно змушує їх давати чинш медовий і ін., а непокірних карав биттям
і ув'язненням. Король попередив старосту, що викличе його на референдарський
суд.
У Холмській гродській книзі за 1629 рік
наводиться список церков, за які заплачена контрибуція, серед них і церква с.
Шацьк. Цей податок сягав одного, а потім 2 злотих у рік.
В 1659
році Любомльський староста гетьман Іван Виговський перевів з унії знову у
православ'я всі церкви староства, в тому числі і Шацьку церкву. Після
страти І. Виговського у 1664
році церква знову була переведена в унію.
Холмський
каптуровий суд розглянув у 1669 році скаргу уніатського священика с. Шацьк
Стефана Лобачевського на шляхтича Олександра Боженцького – тимчасового власника
маєтків с. Шацьк і його спільників, які, озброївшись, напали 5.11.1668 року на
Шацьку церкву, забрали у церкві 260 флоринів, скоїли у церкві ряд безчинств,
забрали з хлівів корів священика,
загнавши їх у двір Боженцького.
Суд худобу повернув священику, а священик був покараний єпископом за омовлення
шляхтича. Церква зазнала збитків на 260 флоринів, зібраних заздалегідь у церкві.
В другій
половині
XVII
ст. на церковній землі і угіддя була надана ерекція Литовським князем Корибутом
Вишневецьким (Любомльський староста), яка у
XVIII
ст. по вказівці уніатського єпископа Максиміліана Рилло передана до архіву
Холмської консисторії.
Під час шведської війни і конфедератських
хвилювань с. Шацьк у 1709 році було пограбоване домашніми військами.
У візитації Любомльського деканату в 1793
році о. Варфоломієм Назаревичем відмічено вплив католицької церкви на розміщення
іконостасу і вівтаря в церкві с. Шацьк. Вівтар був близько присунутий до стіни,
що за ним важко було пройти.
Після третього поділу Польщі в 1795 році
територія Волині повністю відійшла до Росії. Церкви Любомльщини ввійшли у склад
Володимирського благочиння Волинської єпархії. Влада почала масово навертати
населення і уніатських священиків у православ'я. Станом на
вересень 1796 року
священик церкви с. Шацьк Баландович Петро перейшов у православ'я, а
парафіяни церкви Різдва
Богородиці перейшли у православ'я ще раніше.
Згідно
клірової відомості за 1796 рік церква Різдва Богородиці в с. Шацьк була
дерев'яна і до священнослужіння здатна. Село Шацьк тоді нараховувало 150 дворів
і 644 парафіян. До церкви були приписані села: Мельники на 30 дворів і 200
жителів, с. Кропивники на 8 дворів і 61 жителя, с. Вілиця на 6 дворів і 21
жителя. До цієї парафії належало орної землі в З зміни на 24 дні, сінокосу на 20
косарів.15
У 1800
році церква в с. Шацьк згоріла (Клірова відомість за 1810 р. подає, що церква
згоріла 1810 р.) і з благословіння єпископа Волинського і Житомирського Варлама
була побудована у 1800 році дерев'яна каплиця під
тією ж назвою.
Старанням
графа Владислава Браницького з 1830 по 1839 рік в с. Шацьк будувалась нова
мурована церква. Попередня дерев'яна церква стояла ближче до озера, за 200 м на
південний схід від нової. Начинням була достатня. При церкві був опис церковному
майну і історична відомість за 1806 рік. Метричні книги зберігались із 1801
року, сповідальні з 1814 року. Будинок священика був з двох білих кімнат, з
тертого соснового дерева. У 1844 році священик отримував жалування 150
карбованців сріблом, диякон – 70, дячок – 36 і просфорня – 16. Село Шацьк вже
мало 201 двір і 1735
парафіян.
При освяченні храму на Різдво 1836 року з'їхалось багато
поміщиків. Був присутній і сам фундатор, Санкт-Петербурзький сенатор, граф
Владислав
Браницький.
ПРОДОВЖЕННЯ |