Сайт працює з благословення Преосвященнішого Володимира
Єпископа Володимир-Волинського і Ковельського.
ГОЛОВНА СВЯЩЕНИКИ
шАЦЬК
зАБУЖЖЯ
ОСТРІВЯ
ПІЩА
ПУЛЕМЕЦЬ
ПУЛЬМО
РОСТАНЬ
сМОЛЯРИ СВІТЯЗЬКІ
СТОЛиНСЬКІ СМОЛЯРИ
світязький монастир
 православний календар
44012, Волинська обл.,

Шацький р-н., с. Ростань

Шацьке благочиння

с. Ростань

Свято-Георгіївська церква

 

фото галерея

Перша згадка про Ростань в літературі – ХІХ ст. Першочергова назва села – Вулька Хрипська і лише з 1946 р. населений пункт було перейменовано в Ростань. В кар’єрі біля села Ростань львівськими археологами було знайдено перше найдавніше поселення людей  відноситься до ашельської пори.(М. М. Кучінко «Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині»)

У книзі Олександра Цинковського „Стара Волинь і Волонське  полісся” зустрічаємо слідуючі рядки: „Вілька Хрипська (або Хрипська) Володимирського повіту, Пулемецької волості. В кн. ХІХ ст. було там 52 будинки і 337 жителів, церква на кладовищі. Великою земельною власницею була Єкатерина Славтовнікова. Їй належало 1386 десятин землі.”

Книга „Список населених міст Волинської губернії” видана у Житомирі у 1906 р. містить слідуючі відомості. Вулька Хрипська складалася з 301 двору, проживав тут 701 чоловік. Поштовою адресою був м. Любомль.

Географічне положення Ростані сприяло висококалоритності етнічних звичаїв і традицій жителів села. Вони увібрали в себе найкраще від польських, білоруських, українських традицій. Наша округа славилась самими різними промислами. Найбільш поширеним серед усіх було ткацтво і плетіння. Плели з деревини різних порід, з соломи. Виготовляли сільськогосподарський реманент. Працювали не тільки задля власних потреб, а і на спродаж. Найближчий ярмарок знаходився у Холмі (Польща), куди ростанські селяни добиралися кіньми, пішки.

Радянсько-польска війна, яка закінчилась підписанням Ризького мирного договору ознаменувала відхід Волині до складу Польщі. Польський уряд зобов’язувався гарантувати мовні і релігійні права українця у Польщі. З приводу цього існує один цікавий документ „Декларація жителів повіту Любомля, Пульма, с. Вулька Хрипська,Островье зібрані при проведенні шкільного плейбисциту про мову викладання в школі. В декламації йдеться про прохання жителя с. Вулька Хрипська Миця Даніла (батька дитини шкільного віку – Петра) ввести в існуючій публічній заг. школі с. Вільки Хриської українську мову навчання (14 березня 1925 р.).

У 30-их роках на території села діяла полська школа, де навчалось близько десятка дітей. Учителька – полячка, навчання велось на польській мові у звичайній сільській хаті.

Особливо тяжким видався для села 1941-1944 р. – період фашистської окупації. У місцевих лісах діяв партизанський загін ім. Ворошилова. Багато місцевих жителів згодом стали членами цього загону. Жителі села не дивлячись на смертельну загрозу допомагали партизанам „28 чоловік поплатились своїм життям за зв’язок з партизанами. 140 юнаків і дівчат було вивезено до Німеччини на примусові роботи.

З 1946 р. Вулька Хрипська перейменовано у Ростань – від слова „ростань – перехрестя”. По всій вирогідності колись тут простягались торгові шляхи і от на перетині цих шляхів і виникло поселення.

З 1946 р. Ростань – центр сільської Ради. До складу сільської Ради входили села: Пулемець, Хрипськ, Перешпа, Красний Бір.

Природні багатства нашого села находяться у віданні ростанського лісництва, яке було засноване в 1963 р. На його території знаходиться природний заказник „Втенське”,  де взято під охорону рідкісні рослини України „журавлину дрібноплідну”. У 1994 році на території Ростанського лісового господарства було розбито питомник по вирощенню „лохини високорослої”. Плоди цієї рослини експортують в країни Європи, тому що вона славиться своїми лікувальними властивостями. На території лісництва знаходиться два піщаних кар’єри, які славляться мілким якісним гравієм.

Не менш цікава і загадкова історія нашої церкви. Для православного населення Волині була заснована Пінська єпархія. Першим владикою було призначено Віктора Садковського, звільненого з польської в’язниці. У 1861 р. – за рахунок державної казни було збудовано Михайлівську церкву у с. Пулемець. Церква була дерев’яна з такою ж дзвіницею. У цьому ж приході у 1873 р. було засновано Кладбищенську Свято-Георгіївську церкву за розпорядженням Волинського Єпархіального начальства у с. Вулька Хрипська. За свідченнями очевидців, на брусах уже зруйнованої церкви містився напис: „Побудовано у 1875 р. майстром Данилом.” Мова йде про добудову церкви. Адже дана церква напередодні функционувала як римо-католицький Кладбищенський костел, відомості про те, коли і ким був побудований – відсутні. Дуже мало інформації про церкву на кладовищі збереглося до нашого часу, також про священиків, відомо що всі вони були настоятелями Свято-Михайлівського храму, а церква в с. Вулька Хрипська була приписною до Пулемецької парафії. Першим постійним настоятелем храму було призначено вже у наші часи, ієр. Олександра Кликоцюка, інших відомостей немає.

Дана будівля була дерев’яна з дзвіницею. Приписні села до даної церкви: Вулька Хрипська, Хрипська, Перешпа, Кошари, Орховь. І можливо ще існувала б і понині, як далекий відгомін віків, якби не атеїстичний підхід до релігії у недалекі радянські часи. Місцеве населення віддавало останні копійки на реставрацію храму, але їхнім намаганням не судилося збутись. В 1982 р. голові виконкому Любомльської райради народних депутатів Цаль-Цалку А.І. присланий документ про демонтування  храмів с. Ростань і с. Пулемець. Місцеве населення не згодились на зруйнування храму, і для цієї чорної справи були залучена військова частинна. Спочатку знесли дах, а при подальшому демонтуванні храму декілька солдат отримали травми, і після цього роботи по зруйнуванню були припинені. Але згодом стихія (вітер, дощ, сніг) зробила свою роботу. Церква поступово рушилась.

Доля двох ікон старої церкви відома: одна ікона Георгія Побідоносця – у церкві с. Ростань, друга ікона – у церкві с. Піща. Що сталося з рештою церковної утварі – лишається лише здогадуватись.

Стара церква була розрушена, і, коли пройшли атеїстичні часи, то мова пішла про побудову нового храму. На той час, головою сільради був Дрозд Володимир Лукашевич, головою колгоспу Вовк Микола Миколайович, а лісничим Расевич Ярослав Антонович. Порадившись між собою, і з прихожанами, вони вирішили розпочати будівництво нового храму. Було вибрано старосту громади Оніщука Андрія Андрійовича і під його керівництвом розпочали будівництво. В березні 1993р. було закладено камінь і висвячене місце під будівництво храму, службу звершував прот. Кирил Прилепа настоятель храму с. Острів’я. Стараннями Оніщука А.А і прихожанами храму, які трудились на будівництві, храм побудували за три роки. В 1996р. в храмі розпочались Богослужіння, один рік на служби приїжджав прот. Кирил, а з 1997р в храмі служив ієр. Петро Границький, до 1998р. Настав  довгоочікуваний час і 26.11.1998р., на свято ікони Іверської Божої Матері, новозбудований храм було освячено єп. Симеоном. Настоятелем був призначений ієрей Олександр Кликоцюк. За час його служіння в храмі було зроблено іконостас, пофарбовано церкву знадвору, за пожертви прихожан було розписано храм всередині, куплено церковного начиння. По сьогоднішній день роботи по благоустрію храму не припиняються.

Недільна школа при храмі існує. Проводить заняття матушка Мирослава, дітей в школі налічується – 25, заняття проходять у школі в позаурочний час, також матушка викладає уроки християнської етики. У 2008 р. на приході побували мощі Святителя Фадея.  На жаль паломництва не проводились.

 

Список священиків, які служили в храмі:

До революції – о. Никанор

З кінця 30-х р. по 1950р. – о. Флегонт Зінкевич

З 1956р. до закриття – о. Іоанн

З 1996р. по1998р – наглядали прот. Кирил Прилепа, прот. Петро Границький.

З 26.11.1998р. по т. час – Ієр Олександр Кликоцюк.

 Використана література

1.„Список населённых месть Волынской губерніи” Житомир 1906 г.
2.
  О. Цинколовський „Стара Волинь і Волинське Полісся” Канада 1984 р.
3.
  „Історія міст і сіл України. Волинська обл.” 1970 р.
4.
 „Девятисотлетие Православія на Волыни 998-1892 г. Житомир 1892 г.
5.
„Сповідальна відомість парафіян Михайлівської церкви.” 1937 р.
6.
Метричные книги по церкві с. Піща 1903-1908 р. 1903 г.
7.
Декларація жителей повета Любомля, Пульма, с. Вулька Хрипская, Островье собранье при проведении школьного прейбисцита о языке преподавания в школах. 1925 г.

  Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Дизайн Кликоцюк Є.В. © 2009 Всі права захищені 2009 http://sh-orthodox.org.ua/
Передрук інформації можливий тільки при наявності активного посилання на джерело!
Редактор прот. Олександр Кликоцюк