Сайт працює з благословення Преосвященнішого Володимира
Єпископа Володимир-Волинського і Ковельського.
ГОЛОВНА СВЯЩЕНИКИ Гостьова книга 
шАЦЬК
зАБУЖЖЯ
ОСТРІВЯ
ПІЩА
ПУЛЕМЕЦЬ
ПУЛЬМО
РОСТАНЬ
сМОЛЯРИ СВІТЯЗЬКІ
СТОЛиНСЬКІ СМОЛЯРИ
світязький монастир
 
 православний календар
Наша кнопка
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
44009, Волинська обл.,

Шацький р-н.,  с. Мельники.

Шацьке благочиння

с. Мельники

Свято-Аннівська церква

 

фото галерея

Село Мельники - мальовниче поліське село Шацького району, яке знаходиться у північно-західній частині Волинської області. Мельники розміщені на північ від селища міського типу Шацьк на відстані 8 кілометрів.

Історія виникнення цього населеного пункту бере свій початок з давніх часів. Є дві версії походження назви нашого села, обидві вони сходяться до слова „млин", який і був першою спорудою де з'явилось воно. За першою версією, назва пішла від того, що люди з навколишніх сіл приїжджали до вітряного млина молоти зерно на борошно. Але тут виникає питання: звідки і чому саме тут поставили млин? Відповідь дає друга версія походження назви нашого села. Кажуть, ніби то було це за часів перебування західноукраїнських земель під владою Польщі. Приблизно за 35 кілометрів від нас у сусідній Білорусії на той час вже існувало село Мельники, Господарем був заможний мельник, який мав три сини. Один з них зовсім не хотів працювати і не допомагав батькові. Коли він одружився, батько не захотів утримувати сім'ю сина і відправив його з дружиною по річці на південь від свого села. Молоді зрозуміли, що прийдеться виживати самостійно. Чоловік, знаючи одну лиш справу мельника, вирішив нею і зайнятися. В першу чергу йому потрібно було вибрати місце, де побудувати млин. Це було зробити важко, через те, що скрізь були дуже заліснені території. Тому зупинився саме тут, на території теперішнього села Мельники, В той час це була прирічкова відкрита місцевість, площею приблизно 10 квадратних кілометрів. Відповідно були умови для роботи вітряного млина. Молоде подружжя на горбочку біля річки Став спорудили його. Через деякий час, неподалік млина, побудували 18 хат. Це невеличке поселення було названо Мельниками на честь рідного села його засновників. Місцевими жителями село умовно поділене на чотири осередки, які мають свої народні назви: Котовицьке, Замістя, Попівщина, Олєндри.

Мельники розміщені між озерами Пісочне, Кримно, Озерці та Карасинець

Озеро Пісочне, яке розташоване на північний захід від села отримало свою назву через піски, що утворюють гарний берег та чисте без рослинності піщане дно.

На хуторі Хороми було біля 60 хат. Проживали там в основному люди із Шацька. їм наділили землю в цьому урочищі і вони були змушені там поселитися. Поля були серед лісу, в якому росли сосни, берези, вільхи. Боліт майже не було. На полях вирощували льон, коноплі, жито, гречку, просо, садили картоплю. В кожному господарстві був кінь, корови, свині, вівці, кури. Купатися ходили на озеро Кримне.

На хуторі Замошення проживали 4 сім'ї. Люди на хуторі жили, як на острові. Кругом були болота та ліси, які кишіли комарами, вужами. Потрапити на хутір можна було тільки через міст, який був покладений на болоті. Поблизу хутора розміщене озеро Мошно. Свою назву отримало від слів „мох", „мошка", адже там багато комах (комарів, мошки). У болотах росте очерет, лепеха, осока, багно, верба, вільха, журавлина. А хутір був за озером тому назвали його Замошення. Кожен господар мав поле, ліс, болото. Щоб збільшити площу орних земель, люди були змушені вирубувати ліс.У 1944 році німці спалили хутір і люди були змушені жити в кузні. Зимували в Мельниках, будували хати на хуторі.

У 1957 році почали примусово перевозити людей у село. Сім'я Пастернаків, хоч хату побудували в селі, жили на хуторі в землянці до 1960 року.

На початку 60-х років усі хуторяни були переселені в село Мельники. Урочища, де люди жили, називають так само, як називалися хутори.

В селі працювала школа, збудована у 20-х роках.

З визначних особистостей, що народилися в цьому населеному пункті, хочеться визначити Цюриця Сергія Назаровича, народився 17 грудня 1956 року в сім'ї колгоспників. Випускник факультету журналістики Київського держуніверситету імені Тараса Григоровича Шевченка, шукав себе у журналістиці, літературі, фольклористиці. Нині Сергій Цюриць завідувач редакційного-видавничого відділу навчально-методичного центру культури Волині. А ще, редагує шкільну газету „Гроно", яка об'єднує талановитих дітей, керує літстудією. Автор збірок „Весілля папороті", „Сльоза", „Побачення на вулиці дощів". Дуже любить природу, коли приїжджає в своє рідне село, то в першу чергу відвідує ліс, де він цілими днями відпочиває душею. З насолодою збирає гриби, ягоди, має свої улюблені куточки, намагається зупинити чарівну мить в об'єктиві фотоапарата.

Церкви у селі не було, немає ніяких спогадів про старі храми. Мельники було приписним селом до смт. Шацьк, і прихожани ходили в Різдво-Богородичну церкву. Неодноразово йшла мова про будівництво свого храму у селі, і ось такий час настав. З Божою допомогою, 7 серпня 1997р., на свято праведної Анни, відбулось освячення місця під будівництво храму, тоді ж була закладена пам’ятна капсула. Освячення звершив єп. Симеон, а напередодні, 10 липня 1997р., був призначений настоятелем храму ієр. Петро Границький.

О. Петро розпочинав будівництво храму «з нуля»,  маючи в церковній касі лише 70 грн. На той час, богослужіння проводились у тимчасовому храмі, який знаходився у старій школі. Під мудрим керівництвом і стараннями прихожан церква виростала з кожним днем. В основному будувалась за кошти прихожан, які жертвували на храм, але хочеться і відмітити людей, які внесли вагомий внесок у розвиток церкви, це – Карпук Віктор Наумович, директор пансіонату « Лісова пісня»; а також Борсук Марія Давидівна. В 2004р. на престольне свято відбулась перша літургія у новозбудованому храмі. А через рік, церква вже була розписана всередині і поставлено іконостас, який був пожертвуваний з Різдво-Богородичної церкви смт. Шацьк.

 29 жовтня 2005р. єп. Симеоном було освячено ново збудований храм.

У 2008р. на свято прав. Анни (7 серпня) відвідав парафію преосвященніший  владика Вол. Волинський і Ковельський Никодим.

На парафії настоятелем храму проводяться уроки недільної школи, відвідують школу 20 учнів. Заняття проходять в храмі після богослужіння.

 За час перебування прот. Петра на приході були організовані паломницькі поїздки до Почаєва, Києва, Зимно.

На території парафії ще є капличка, яка знаходиться в с. Гаївка. Освячена вона в честь Святителя Миколая Чудотворця.

Гаївка – це  невеличке поселення біля санаторію «Лісова пісня». Населення села складає 180 чоловік

 Сам  був побудований у 1969р., спочатку, це був будинок відпочинку, заснований Ярощуком Юхимом Арсентійовичем. З часом були добудовані лікувально-діагностичні відділення, і з 1971р. будинок відпочинку почав функціонувати, як санаторій «Лісова пісня». На сьогоднішній день лікувально-діагностична база нараховує 39 процедурних і 5 діагностичних кабінетів. У 2003р. відкрилось відділення серцево-судинної реабілітації, кабінет гідроколону. З 2004р. інтенсивно проводиться будівництво спортивно-оздоровчого комплексу. Директор санаторію – Карпук Віктор Наумович. Капличка була освячена 22 травня 1998р. благочинним Любомльської округи прот. Василієм Мельничуком. Вона знаходиться при вїзді в с. Гаївка,  реконструйована з будиночка чергового приміщення. Настоятель прот. Петро Границький служить у капличці вечірні з акафістами і молебні, а на свято свят. Миколая, з благословення владики, служиться Божественна літургія. Приходять до каплички не тільки  місцеві жителі, а й відпочиваючі, які приїжджають лікуватись тілесно, і отримують ще й духовне зцілення.

Кількість населення села Мельники в основному не зменшується. В селі налічується 328 домогосподарств, де проживає 1181 житель.

  Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Дизайн Кликоцюк Є.В. © 2009 Всі права захищені 2009 http://sh-orthodox.org.ua/
Передрук інформації можливий тільки принаявності активного посилання на джерело!
Редактор прот. Олександр Кликоцюк